До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро.

В данном разделе выкладываем исследования событий периода Великой Отечественной войны и других исторический событий по поисковой тематике, документальные заметки, мемуары, дневники различных авторов.

До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро.

Сообщение TALJAN » 12 ноя 2010, 19:22

До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро та
звільнення Правобережної України
від німецьких загарбників.


Йшов третій рік війни, радянські війська розвиваючи успіх після вдалої операції по знищенню німецького військового угрупування на Курському виступі майже без оперативної паузи розпочали Чернігово - Полтавську операцію (26 серпня – 30 вересня 1943), яка була наслідком розвитку успішних контрнаступів на орловсько - брянському та белгородсько-харківському напрямках, просуваючись уперед перед військами стала природна перепона – велика та могутня річка Дніпро.
Операція із форсування річки почалася у вересні – жовтні 1943 року, силами 1 –го, 2-го, 3-го, 4-го Українських фронтів, почалася битва за Дніпро, яка розвивалася за планом Київської стратегічної наступальної операції ( 3-13 листопада 1943). Історія донесла до нас спогади про бойові дії на Букринському та Лютіжському плацдармі під час здійснення Київської наступальної операції, яка закінчилася взяттям 6 листопада міста Київ. Процес визволення України сягнув кульмінації. Після оволодінням містом Житомир, радянські війська вимушені були зупинитися та перейти до жорсткої оборони, оскільки ворог перейшов у контрнаступ крупними силами танкових частин, які були перекинуті із Франції.. Під час Київської оборонної операції ( 13 листопада – 23 грудня 1943 року) завдяки героїзму наших воїнів ворог був зупинений та розбитий. Перед командуванням німецького Вермахту була поставлена стратегічна задача – спинити радянські війська по лінії річки Дніпро та за можливості перевести війну на позиційний характер, що могло надати Німеччині час для поповнення людських і матеріальних ресурсів та зажадати реваншу за поразки під Москвою, Курською дугою та Сталінградом. Майже вся частина правобережного схилу річки Дніпро була перетворена у ряд потужних польових фортифікаційних споруд, які значилися як лінія «Вотан». В таких тяжких умовах за директивою ВГК була розпочата Нижньодніпровська стратегічна наступальна операція ( 26 вересня 1943 – 20 грудня 1943 ) в рамках якої були проведенні наступні фронтові операції: Мелітопольська, Запорізька, П'ятихатська, Знам'янська, Дніпропетровська – за наслідками проведення яких було завершено визволення Лівобережної України у нижній течії Дніпра, відбулося блокування Кримської групи німецьких військ та відбувся захват плацдармів на правобережному схилі Дніпра.
Скориставшись невеличкою перервою з грудня 1943 по січень 1944 року радянські війська поповнилися особовим складом, технікою, боєприпасами та була розпочата Дніпровсько – Карпатська стратегічна наступальна операція ( 24 грудня 1943 – 14 квітня 1944 ), яку справедливо назвали одною із найважчих так як в межах цієї операції були проведені наступні операції фронтового значення: Житомирська - Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь – Шевченківська, Ровно - Луцька, Нікопольська - Криворізька, Проскурова – Чернівецька, Уманська – Ботошанська, Березніговато - Снігурівська, Поліська та Одеська. Між протиборчими силами існувало наступне співвідношення: зі сторони Радянських військ було задіяно 2406100 солдатів із них втрати склали 1109528 солдатів, тобто середньосуточні втрати склали 9565 – вражаючі та страхітливі цифри.
Почалася друга стадія битви за Дніпро, з 24 грудня 1943 року силами всіх чотирьох Українських фронтів та Білоруського фронту розпочався наступ від Полісся до Чорного моря на ділянці понад 1400 км. Форсування Дніпра відбувалося майже одночасно у кількох місцях, а саме з плацдармів у районі міст Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ ( Мішурні Ріг, Перевалочна, Кам’янка, Військове), Запоріжжя. Форсування Дніпра відбувалося у тяжких кліматичних умовах, за наявності сильного супротива німецьких військ, що призводило до страхітливих людських втрат, як під час долання водної перегради так і під час утримання оперативних плацдармів. Ось які цікаві факти із спогадів учасників тих подій вдалося знайти. Згадує командир 24 – го повітряно-десантного полку 10-ї гвардійської повітряно – десантної дивізії Жеребцов Михайло Якович: "У той час я був заступником командира полка. А командиром приїхав підполковник Путахін. І з ходу розпорядився: "Негайно форсувати Дніпро". Я обурився: " …річка шириною у вісімсот метрів із течею метр на секунду! А він мені:"Ідіть до тилу і там керуйте військами. Я академію закінчив". Пустили у воду перший батальон у повному складі. Хто вмів плавати, хто не міг... Словом, із семисот чоловік осталося лише тринадцять. Зі слів ветерана, "горячего" підполковника Путахіна в той же день арештували "особісти".
Форсувавши Дніпро радянські війська зайняли в глиб від 30-100 км території, однак численні контратаки німецьких військ заставили радянські війська перейти до оборони. Зокрема 14 жовтня було звільнено Запоріжжя, 19 жовтня звільнили П’ятихатки , 22 жовтня - Верхньодніпровськ, 23 жовтня – Мелітополь, 25 жовтня – Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, 8 січня – Кіровоград, 5 лютого – Апостолово , Марганець, 8 лютого – Нікополь, 22 лютого – Кривий Ріг.
В січні 1944 року розпочалася третя фаза битви за Дніпро, війська 2-го Українського фронту прорвавши оборону по лінії Черкаси – Олександрія – Знам'янка звільнили місто Кіровоград, а війська 1-го Українського фронту розвиваючи наступ на південо - західніше Києва створили оперативні умови до проведення активних наступальних дій із ліквідації Корсунь-Шевченківського угрупування німецьких військ ( 11 піхотних дивізій, в тому числі танкова дивізія СС „Вікінг” та моторизована бригада СС „Валлонія”). В період з 12 січня 1944 по 29 січня 1944 зазначене угруповання німецьких військ було оточено і радянські війська приступили до ліквідації, згодом зазначену операцію назвали „Другий Сталінград”.
Одночасно на Правобережжі відбувалася Нікопольсько-Криворізька фронтова операція ( 30 січня 1944 – 29 лютого 1944 ) метою якої був розгром нікопольсько-криворізького угрупування 6 армії ( армія „месників”, яка була створена заново після повної ліквідації під Сталінградом) німецьких військ групи „Південь”, ліквідація Нікопольського плацдарму та звільнення міст Нікополь і Кривий Ріг. Треба зазначити, що утриманню нікопольсько-криворізького плацдарму керівництво Німеччини приділяло значну увагу, а саме можливості продовження видобутку залізних та марганцевих руд. Саме тому під час осіннього прориву у жовтні 1943 року радянських військ силами 2 – го Українського фронту ( генерал армії Конєв) 5 – ї гвардійської танкової армії (задіяні 18-й і 29-й танкові корпуса) генерал-полковника танкових військ Ротмісторова П.А. та за підтримки 37-ї армії, яка своїми правофланговими 57 стрілецьким корпусом 25 жовтня 1943 року майже впритул підійшли до північних окраїн міста Кривий Ріг ( був захоплений цегельний завод, окремі рудники, селище Веселі Терни, бої велися на вулицях північної частини міста), а частини 62 – ї гвардійської стрілецької дивізії переправившись у села Лозуватка через річку Інгулець висунулися до рубежу села Гурівка. Але внаслідок потужних контрнаступів німецьких військ 29-30 жовтня 1943 зі сторони Кіровограда ( чотири танкові дивізії) та у лоб зі сторони Кривого Рогу ( три танкові дівізії ) у напрямку Лозуватка, Недай Вода, Петрово – створило загрозу перекриття шляхів постачання та комунікацій, а також розсічення та оточення наступаючих радянських військ 57 – го стрілецького корпусу. Велися запеклі бої із переважаючими танковими силами німецьких військ, що призвело до знекровлення обох сторін. Доречно згадати із сумом у серці про непоодинокі факти знищення цілих військових підрозділів, так під час запеклих боїв 31.10.1943 майже у повному составі був оточений та знищений 24 полк 10 – ї гвардійської повітряно - десантної дивізії 82 стрілецького корпусу 37 армії в районі Недай Води, проти них німці застосували страшну зброю - вогнеметні танки, зі сторони німців на цьому напрямку у наступі було задіяно понад 55 танків. Таким чином лише 3 листопада 1943 року вдалося призупинити наступ німецьких військ на криворізькому напрямку, характер бойових дій був наступний – у день оточені стрілецькі дивізії 37 армії займали протитанкові райони та відбивали атаки, а у ночі організовано відходили на нові рубежі.
В наслідок складних погодних умов (рясні дощі, розбиті дороги – танки застрявали та заривалися у грунт майже по башту), відставання тилів та піхотних підрозділів, а також вичерпання боєприпасів та танкового пального призвело до того, що з листопада 1943 по січень 1944 радянські військам був виданий наказ про перехід та створення жорсткої оборони. Так відбувся перший етап визволення міста Кривий Ріг. Лінія фронту проходила через такі населенні пункти як східний берег річки Інгулець у Недай Води, станція Калачевська, Веселі Терни, річка Саксагань та впродовж залізничної колії сполученням Кривий Ріг-Верхівцево, станція Девладово.
У стратегічні плани командування німецького вермахту входило утримання цієї ділянки ( Дніпровська дуга), як гарант безперебійного сполучення та постачання суходолом Кримського угрупування німецьких військ, а також утримання такого виступу для здійснення контр наступальних дій у фланги противника. Виходячи із чого на такому вузькому проміжку було сконцентровано 17 піхотних полків, 4 танкових дивізій ( на 60 відсотків були укомплектовані новою технікою – танки «Тигр», «Пантера»), 1 моторизована дивізія, 1 танковий батальйон, 8 дивізіонів штурмових гармат „Фердінанд”. Загальна чисельність німецьких складала 540 тисяч солдатів, 2416 гармат і мінометів, 327 танків, 700 літаків. Треба зазначити, що поповнення цієї групи військ було за рахунок перекидання військ із Західної Європи ( Італія, Франція, Голландія ), тобто прибували на фронт добре екіпіровані та свіжі війська із достатнім військовим вишколом. На рубежі оборони нікопольсько - криворізького виступу німцями були проведенні значні фортифікаційні роботи, належним чином облаштовані лінії оборони ключових стратегічних висот та населених пунктів, створені мінні поля, дротові загорожі (спіраль Бруно), вогняні артилерійські пастки. Треба зазначити, що оборона німцями велася методом організації опорних пунктів із застосування широкого маневруванням резервними силами, користуючись прикриттям ландшафту ( балки, яри, схили), а також були сформовані „пожежні” мобільні ударні частини, які вводилися у дію на місцях прориву оборони.
За задумкою Генерального штабу війська 3-го Українського фронту (37-а, 46-а, 8-а гвардійські армії, 6-а армія, 3-я гвардійська і 5-я ударна армія (з 10 лютого), 4-й гвардійський моторизований корпус, 17- я повітряна армія; генерал армії Р. Я. Маліновський) та 4-го Українського фронту (3-я гвардійська і 5-а ударна армії (до 10 лютого), 28-а армія, 2-й гвард. мк, 8-а повітряна армія; генерал армії Ф. І. Толбухін) повинні були нанести два потужних змикаючихся ударів із півночі та півдня від розташування німецького угрупування. Загальна чисельність радянських військ на цьому напрямку складала 705 тисяч солдатів, 7796 гармат і мінометів, 238 танків і САУ, 1333 літака. Операція розпочалася 30 січня 1944 року із нанесення відволікаючих ударів силами 37 армії ( генерал-лейтенант Шарохін М.Н.) на Кривий Ріг і 6-ї армії на Нікополь, які німецьке командування прийняло за основні і в зв’язку із чим терміново ввели у бій 2 танкові дивізії, що допомогло 31 січня 8-ї гвардійській та 46-ї арміям нанести основний удар у напрямку Апостолова і розсікти 6 німецьку армію навпіл. 11 лютого німецький війська нанесли сильний контрудар у напрямку Апостолово, щоб затримати наступ 3-го Українського фронту та утримати коридор уздовж правого берегу Дніпра для виводу своїх військ із району Нікополя та Марганця, таким чином вони уникали оточення, але зазнали значних втрат бойової техніки та амуніції. 17 лютого був відновлений наступ на Криворізькому напрямку. Звільнення міста відбувалося нанесенням двох ударів із півночі в районі селища Веселі Терни та південно-східного напрямків із району Апостолова. Наступ вівся у складних кліматичних умовах, великі морози змінювалися відлигою, що перетворювала постачання військ у пекельні муки. Так малися такі факти, що перед наступом кожному солдату видався гарматний снаряд чи мінометна міна, які вони повинні були нести на багатокілометровому марші, або залучалися жителі звільнених сіл, яким нарізалися під примусом розстрілу дільниці постачання. Під час здійснення наступу радянські війська широко почали застосовувати нічні удари, що мали велику ефективність та деморалізували німецькі війська незвичними методами та тактикою ведення військових дій. Слід зазначити, що крайня нестача боєприпасів для гармат призводила до значних людських втрат, так як німецькі масові танкові атаки із підтримкою піхоти просто на просто не було чим відбивати, лише ціною власного життя. І тому ми маємо сумну статистику, що під час визвольних змагань за Нікопольсько-Криворізький плацдарм та звільнення Кривого Рогу загинуло понад 200 тисяч радянських солдат проти 112 тисяч німецьких вояків. Саме такі факти призвели до того, що в офіційних виданнях, мемуарах, спогадах маються деякі перекрутки дійсності, про страшні людські втрати згадують мимоволі, хоча за спогадами свідків під час форсування Дніпра вода була червоною від людської крові, людські тіла відносило вниз по течі Дніпра аж до самого Чорного моря. Під шквальним вогнем гинули цілі військові підрозділи. Так під селищами Недай Вода, Лозуватка, Софіївка, в районах станцій Девладово, Апостолово, Лошкарівка і до цих пір на місцях проведення військових операцій залишаються не поховані останки солдат і та робота, яка проводиться патріотами-одинаками чи громадським об’єднанням „Пошук-Дніпро” має своє людське визнання, але не зі сторони чиновників чи політиків.
Штурм північного пригороду та рудників почався о 05.00 годині 22 лютого солдатами 82 - го стрілецького корпусу, які до 06.30 звільнили станцію Мудрьона , форсували річку Саксагань та до 11.00 звільнили станцію Карноватку, рудник Леніна, одночасно продовжуючи наступ із півдня війська 64 стрілецького корпусу звільнили станцію Довгинцево, Робітниче селище, рудник Смичка, центр міста та його південну частину. Доречно згадати про дії 6-го та 9- го окремих стрілецьких штурмових батальонів ( штрафбати), вони були укомплектовані цілком із офіцерів, які здійснили дисциплінарні проступки. Командував 6 – м ОСШБ капітан Сулімов, а 9 – м ОСШБ підполковник Ісаев. Зазначені батальони використовувалися безпосередньо для звільнення міста зі сторони станції Червона та Робітничого селища, за час боїв у місті батальони зазнали незначних втрат. Але маються сухі цифри періодів дій зазначених військових підрозділів, так 6 ОСШБ загинув в період з 13.02.1944-29.02.1944, а 9-й ОСШБ загинув з 20.02.1944 – 26.02.1944. Знайшлися спогади одного із „штрафбатовця” капітана Мальцева, де він зазначив: „...через чотири дні після нашого штурму міста, передавши свої позиції 266 стрілецькій дівізій, нам наказали взяти висоту...після короткого марш-броску за місто ми зайняли позицію перед німцями...комбат нам говорив, що у нас нема пушок, нема мінометів...але є борг перед Вітчизною...і ми зобов’язані його вернути...Візьмете висоту і змиєте кров’ю позор”. Чотири дні батальон у лоб штурмував зазначений опорний пункт німців, який був добре облаштований у інженерному плані, всі кустарники та дерева були завбачливо вирублені, щоб був гарний круговий обзор для кулеметників, підступи до висоти були лисі, без жодної можливості сховатися у ложбинці. На третій день висоту взяли, із 1000 солдатів в живих залишилося лише 82, яким потім вернули військові звання, зброю і після коротких курсів перепідготовки із тактики направили у діючі війська.
Таким чином 22 лютого 1944 року військами 37 армії (82-й стрілецький корпус (генерал-майор Кузнєцов Павло Григорович), 10-а окрема винищувально - протитанкова артилерійська бригада (підполковник Антонов Федір Андрійович) та 46 армії (6-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-майор Котов Григорій Петрович); 34-й стрілецький корпус (генерал-майор Кособуцький Іван Степанович); 28-й окремий гвардійський танковий полк (майор Пшенігнер Наум Менделейович); 398-й гвардійський самоходно - артилерійський полк (підполковник Мясніков Іля Архипович); 115-а гарматно артилерійська бригада (полковник Поляков Михайло Іванович) – було звільнено місто Кривий Ріг під час чого було розгромлено 12 дивізій противника ( в тому числі 3 танкові та 1 моторизована).
За відвагу у боях 26 частинам та з’єднанням присвоєні почесні найменування "Нікопольські " та " Криворізькі ", місто Москва салютувала
воїнам - визволителям двадцятьма артилерійськими залпами із двохсот двадцяти чотирьох гармат.
Кожна дата для людей стає значимою та пам’ятною лише тоді, коли вони до неї відносяться із шаною та розумінням масштабності подій.
Саме 67 – а річниця визволення початку битви за Дніпро та Правобережну Україну від німецького війська сприймається, як свято пам’яті та людської вдячності за велику самопожертву тисяч безіменних солдатів, які полягли на полях слави звільняючи наше місто.

З повагою до присутніх, вищезазначена робота написано мною особисто і тому у кого маються доповнення та додатковий матеріал - прошу відписуватися у приват.
Последний раз редактировалось TALJAN 15 ноя 2010, 12:27, всего редактировалось 2 раз(а).
http://vk.com/poiskdnepr наша группа
Аватара пользователя
TALJAN

 
Сообщения: 282
Зарегистрирован: 12 ноя 2010, 18:58

Re: До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро.

Сообщение TALJAN » 12 ноя 2010, 19:39

И в добавок к статье выложу схематические планы и карты проведения войсковых операций.
Вложения
s036.gif
Немецкая карта.jpg
kirovograd-op.gif
63sc66u.jpg
54o6h4k.jpg
10gvvdd1943.JPG
5GMC_TransDniepr_Oct10_43_Jan16_44.jpg
http://vk.com/poiskdnepr наша группа
Аватара пользователя
TALJAN

 
Сообщения: 282
Зарегистрирован: 12 ноя 2010, 18:58

Re: До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро.

Сообщение Земград » 12 ноя 2010, 19:55

Есть такие схемы по теме статьи.
Вложения
Схема.jpg
Запорожье 23тк №1.jpg
Дніпровська пошукова група
Аватара пользователя
Земград

 
Сообщения: 2188
Зарегистрирован: 07 окт 2010, 00:09

Re: До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро.

Сообщение Wolfgrey » 13 ноя 2010, 21:34

Хороший материал, респект.
JEDEM DAS SEINE
Аватара пользователя
Wolfgrey

 
Сообщения: 852
Зарегистрирован: 23 сен 2010, 21:31
Откуда: Днепропетровск Поиск-Днепр

Re: До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро.

Сообщение TALJAN » 21 ноя 2010, 17:54

Виталик...спасибо за понимание и главное признание моих аматорских потуг в исторических исследованиях...зимой планирую засесть для доработки статьи... ПРИГЛАШАЮ ВСЕХ ФОРУМЧАН К СОТРУДНИЧЕСТВУ...
Вот видео материал...сам нарезал :D
http://www.youtube.com/watch?v=as8Nd_JGWt4
http://www.youtube.com/watch?v=1Z1YgomnKHw
http://vk.com/poiskdnepr наша группа
Аватара пользователя
TALJAN

 
Сообщения: 282
Зарегистрирован: 12 ноя 2010, 18:58

Re: До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро.

Сообщение Wolfgrey » 21 ноя 2010, 20:16

Ждём статьи. Видеоматериал не всегда доступен пользователям с не очень быстрым интернетом.
JEDEM DAS SEINE
Аватара пользователя
Wolfgrey

 
Сообщения: 852
Зарегистрирован: 23 сен 2010, 21:31
Откуда: Днепропетровск Поиск-Днепр

Re: До 67 – ї річниці початку битви за Дніпро.

Сообщение botsmann » 17 янв 2011, 16:17

Переправа через реку Днепр в районе Перевалочная. Октябрь 1943 года
Вложения
переправа.jpeg
«Советские воины с боем переправляются через Днепр . 1943 г.» — подпись под фотографией в экспозиции Музея Артиллерии, инженерных войск и войск связи МО РФ в городе Санкт-Петербурге.
Время съемки: 1943
САУ.jpeg
«Переправа самоходной артиллерийской установки на пароме из парка Н2П 103 понтонного батальона через реку Днепр в районе Перевалочная. Октябрь 1943 года» — подпись под фотографией в экспозиции Музея артиллерии, инженерных войск и войск связи МО РФ в городе Санкт-Петербурге.

На фото сборный паром из четырех носовых полупонтонов и двух средних полупонтонов тяжелого понтонного парка (Н2П), собранных в два понтона расположенных по бортам парома, и трех понтонов в середине (возможно венгерских или польских, закрытого типа). Паром с САУ СУ-152 буксируется катером БМК-70. Первое форсирование Днепра в районе Перевалочная произошло 29.09.1943 года с помощью рыбацких и резиновых (А-3) лодок. Бои за удержание плацдарма происходили до 15 октября. Показанная на фото переправа действовала с 1 по 30 октября.
Время съемки: октябрь 1943
Поисковая группа №1 ИПО " Поиск -Днепр" г. Днепропетровск
Аватара пользователя
botsmann

 
Сообщения: 63
Зарегистрирован: 29 ноя 2010, 10:49
Откуда: Днепропетровск


Вернуться в Исследования и хроники



Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron

Кто сейчас на конференции

Всего посетителей: 1, из них зарегистрированных: 0, скрытых: 0 и гостей: 1 (основано на активности пользователей за последние 5 минут)
Больше всего посетителей (135) здесь было 25 окт 2016, 16:35

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1